У березні 2006 р. Кабінет Міністрів України затвердив „Енергетичну стратегію України на період до 2030 року” . Стратегія, передбачає зростання виробництва електроенергії здебільшого за рахунок пріоритетного використання атомної енергії. Оскільки, АЕС не є маневреними генеруючими потужностями, то виникає проблема регулювання пікових навантажень у мережі.

Вирішення проблеми пікових навантажень можливе різними шляхами. По-перше, можливим і необхідним є керування попитом на електроенергію, тобто створення умов, коли коливання попиту протягом доби щонайменше. По-друге, можливе використання електростанцій де є технічна можливість швидко змінити обсяг виробництва електроенергії і, відповідно, споживання сировини. Проте, згідно з енергетичною стратегією країни, цю проблему планується вирішити третім шляхом – за рахунок будівництва до 2030 року черги гідроакумулюючих станцій, що працюють як акумулятор.

Енергетичною стратегією передбачається добудова трьох ГАЕС будівництво яких було розпочато за радянських часів: Ташлицької, Канівської та Дністровської. Станції знаходяться на різних стадіях будівництва. За повідомленнями Кабінету міністрів перша черга Ташлицької ГАЕС вже введена в експлуатацію, Дністровська ГАЕС вважається добудованою на 68%. Канівська ГАЕС буде фактично будуватися з „зеленої галявини” вважаючи на занепад побудованих раніше об’єктів.

ГАЕС – це не самостійне джерело енергії, а лише акумулятор, що зберігає енергію, вироблену іншими джерелами. Спочатку ГАЕС закачує воду у басейн, що знаходиться на певній висоті, таким чином створюючи запас потенційної енергії. Потім спускаючи воду через турбіну до нижнього басейну, отримують електрику як на звичайній ГЕС. При цьому ГАЕС споживає більше електроенергії для закачування води в басейн, ніж виробляє, спускаючи воду назад до водоймища.

Проблеми пов’язані з використанням ГАЕС:

• Технологія ГАЕС передбачає великі втрати електроенергії. До об’єднаної енергосистеми ГАЕС повертає усього близько 70-75%, а 25-30% електроенергії використовує на власні потреби. А якщо додати втрати на передачу струму, то енергоефективність ГАЕС буде ще меншою.
• Будівництво та експлуатація великомасштабних гідроспоруд завжди були пов’язані з техногенними ризиками – конструктивними, гідродинамічними, геологічними та, інколи, сейсмічними.
• Будь які спроби регулювати гідродинаміку великих водойм несуть у собі ризик катастрофічних непередбачуваних процесів. Гідродинаміка течій, а саме поведінка води в каналах та взаємодія води із стінками та дном водосховищ та дамб, являє собою дуже складні процеси у складних системах, які сучасний математичний апарат не у змозі надійно прорахувати в силу їхньої складності.