На конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, червень 1992 р.) було прийнято документ “Порядок денний на XXI століття”, який і на сьогодні є узгодженою програмою дій для досягнення взаємозв’язку економічної, соціальної та екологічної складових розвитку. У цьому документі зазначено, що урядам слід прийняти національну стратегію збалансованого розвитку і що важливим аспектом загального планування для досягнення збалансованого розвитку є формування національного консенсусу щодо політики і програм, зокрема щодо національних планів дій. Національна стратегія повинна ґрунтуватися на ретельній оцінці нинішньої ситуації.

Через 5 років на 19-й Спеціальній Генеральної асамблеї ООН (Ріо+5, червень 1997 р.), відзначалося, що брати участь у розробці і впровадженні стратегії збалансованого розвитку повинні усі сектори суспільства. Ця сесія зобов’язала усі країни сформулювати і розробити до 2002 р. національні стратегії збалансованого розвитку, що відображають внесок і обов’язки усіх зацікавлених сторін.

На жаль, через 10 років після Ріо Україна не спромоглася підготувати національну стратегію збалансованого розвитку, хоча й були зроблені певні кроки у цьому напрямі. Так, у грудні 1997 р. було створено Національну комісію сталого розвитку при Кабінеті Міністрів України. У 2000 р. Мінекоресурсів України спільно з іншими органами виконавчої влади розробило проект “Концепції сталого розвитку України”. Утім, ця концепція критикувалася громадськими екологічними організаціями і не була прийнята Верховною Радою України. Критика з боку громадськості значною мірою була пов’язана з тим, що головний акцент в концепції було зроблено на економічному розвитку, а не на гармонійному поєднанні трьох складових збалансованого розвитку. До того ж цей документ розроблявся без участі НУО. Для того, щоб відобразити позицію НУО щодо шляхів подолання головних проблем України в економічній, соціальній та екологічній сферах, виникла потреба визначити пріоритети національної стратегії збалансованого розвитку, сформувати образ майбутнього України з погляду громадськості.